Банки позбавили себе таємниці
Українська правда
04.11.2009
Банківські боржники нічим не відрізняються від решти боржників. Досвідом банків можуть скористатися будь-які кредитори - держава, комунальники чи колишня дружина. Пригадайте, чи є у вас борги. Інакше виявитеся останніми, хто про це дізнається.
Ще місяць тому забутий вдома закордонний паспорт чи квиток ставали єдиною перешкодою для успішного виїзду з країни.
Сьогодні ж ніхто не може бути впевненим, що його подорож не закінчиться спілкуванням з прикордонниками у пункті паспортного контролю. Навіть ті, у кого немає позик у банку.
Зважаючи, що законодавство, яке регулює порядок виїзду за кордон, останнім часом не змінювалося, підстави для раптового запровадження обмежень є досить цікавими.
Що ж трапилося?
Все почалося 7 жовтня 2009 року із зустрічі президента України з акціонерами та позичальниками Укрпромбанку та банку "Надра" за участі представників НБУ та інших державних органів.
Того дня Віктор Ющенко доручив Державній прикордонній службі посилити контроль на кордоні, щоб кожен, хто "долучився" до дестабілізації роботи банків, не зміг виїхати за кордон до повного розрахунку за своїми зобов'язаннями. Глава держави додав, що законодавство надає для цього необхідні підстави.
Нацбанк одразу ж розіслав керівникам фінансових установ лист №18-312/4255-18700, яким пропонував стягати гроші з боржників шляхом тимчасового обмеження їх права пересування. Підстава - закон "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України".
Проте вже наступного дня президент в указі "Про заходи щодо забезпечення відновлення стабільності у банківській системі" не згадав озвучене на нараді доручення прикордонникам.
Він запропонував лише дотримуватися вимог закону стосовно тимчасової відмови у виїзді за кордон громадянам, які мають невиконані кредитні зобов'язання. Але що написано у законі, та як це має виконуватися, банки вже не розбиралися.
Посилаючись лише на указ президента, тимчасові адміністратори банків невдовзі повідомили про передачу прикордонній службі України даних про позичальників для обмеження їх пересування без рішення суду. Наразі, повідомляють джерела, прикордонники запобігли виїзду з держави понад півтори тисячі фізичних осіб.
Його Величність Закон
Стаття 33 Конституції України гарантує кожному право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно із законом про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну, чинного з 1994 року, є декілька підстав для встановлення обмежень.
Людина не зможе покинути батьківщину, якщо вона знає державну таємницю, виплачує аліменти чи має інші невиконані фінансові зобов'язання, проти неї порушена кримінальна справа, вона засуджена за вчинення злочину або ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї судом.
Також не вдасться виїхати з України, якщо громадянин свідомо сповістив про себе неправдиві відомості, підлягає призову на строкову військову службу, щодо нього подано цивільний позов до суду або він за вироком суду визнаний особливо небезпечним рецидивістом чи перебуває під адміністративним наглядом міліції.
У такому разі закордонний паспорт громадянина може бути тимчасово вилучений судом, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, митниками, військкоматами та консульською службою України.
Разом з цим, порядок такого вилучення, сказано у законі, має визначати Кабмін. Однак уряд прийняв "соломонове рішення". У постанові №231 від 31 березня 1995 року він обмежився визначенням органів, які можуть приймати рішення про тимчасове вилучення паспорта, слово в слово продублювавши положення закону.
Отже, поза буквою закону залишилися обставини, якими можуть обґрунтовуватися обмеження права громадян на виїзд з країни під час ухвалення відповідних рішень вказаними органами влади та порядок оскарження таких рішень.
Якщо буквально розуміти норми вказаного закону, будь-якому відповідачеві за будь-яким цивільним позовом може бути заборонено виїжджати з країни!
З точки зору правозастосування, відсутність визначеної законом процедури унеможливлює реалізацію випадків обмеження виїзду з країни. Згідно із статтею 19 Конституції, органи державної влади діють лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами.
Разом з цим, процесуальне законодавство передбачає можливість тимчасового обмеження особам виїздити за межі України з вилученням паспорта чи без цього, проте лише на підставі судового рішення, що набрало законної сили, та за поданням державного виконавця. Таке подання до суду допускається лише за наявності доказів ухилення особи від виконання судового рішення.
До речі, судова практика до останнього часу також виходила з того, що підставою для тимчасового обмеження особи у праві виїзду за кордон з вилученням закордонного паспорта має бути лише судове рішення про стягнення коштів.
Судові рішення приймалися за позовами банків про встановлення тимчасового обмеження боржникам у праві виїзду за межі України з вилученням закордонного паспорта. Задовольняючи такі позови, суди мотивували свої рішення ухиленням боржника від виконання рішення суду, що підтверджувалося належними доказами.
Жорстка Росія і гуманна Європа
Прибічники жорстких методів боротьби з боржниками посилаються на досвід Росії. Проте процедура встановлення тимчасових обмежень на виїзд неплатників з цієї країни зовсім інша, тому проводити аналогію не можна.
За новим російським законом про виконавче провадження, який набрав чинності 1 лютого 2008 року, судові пристави отримали право забороняти виїзд неплатникам аліментів, банківським боржникам та громадянам, які не сплатили штрафи за порушення правил дорожнього руху.
Підставою для встановлення такої заборони є невиконання боржником без поважних причин вимог виконавчого документа, виданого на підставі рішення суду.
Цікаво, що російський закон про пересування за рубіж, на відміну від українського, серед випадків тимчасового обмеження виїзду не містить положень про невиконані зобов'язання та подання цивільного позову до суду, як і довгого переліку органів, що можуть за невідомо яких обставин заборонити особі виїзд.
Вказаний закон чітко встановлює зобов'язання федерального органу контролю за міграцією видати громадянину повідомлення про встановлення обмеження.
Нічого подібного не існує у Європейському Союзі. Чотири стовпи функціонування ЄС, закладені Римським договором 1957 року, - свобода пересування громадян, товарів, послуг та капіталу - цього не допускають.
Однак у 1990 роки під час рецесії, яка спалахнула після розпаду СРСР, країни ЄС прийняли закони про врегулювання заборгованості як частину політики соціального захисту громадян від наслідків спаду, що виникли не з їх вини.
Існувало розуміння, що неспроможність громадян виплатити борги - це соціальна проблема, така ж, як безробіття, втрата частини доходу і заощаджень через девальвацію національної валюти, непрацездатність чи хворобу.
Прийняті у країнах Європи закони з врегулювання проблемних боргів не є гармонізованими, проте вони спираються на спільні принципи врегулювання.
1. Обмежений доступ процедури врегулювання, зокрема за критерієм оцінки морального ставлення боржника до виплати боргу.
2. Обов'язковість плану погашення боргу для всіх боржників терміном від п'яти до семи років.
3. Обов'язкове досудове врегулювання з кредитором за посередництва спеціально призначеного радника.
Як видно, країни ЄС при прийнятті вказаних законів виходили з необхідності відновлення фінансового стану людини та розуміння, що майбутні боржники будуть дотримуватися моральних правил щодо виплати боргу під загрозою потрапити від виконавче провадження та втратити все майно.
В нотатник прокурора
Нещодавно представник НБУ заявив, що банки, які оприлюднили списки боржників, нічого не порушили. Досить дивно, адже раніше видані регулятором документи говорять про протилежне.
Лист НБУ від 19 квітня 2005 року "Щодо розкриття банківської таємниці" визначає, що будь-яка інформація, що стосується клієнта, є банківською таємницею.
Оскільки, згідно із законом "Про інформацію", відомостями про особу є всі документовані або публічно оголошені дані, зокрема, адреса, дата та місце народження, розкриття банками інформації про імена клієнтів є порушенням.
Отже, існують правові підстави для прокурорського реагування за фактом розкриття банківської таємниці.
Загалом, банківські боржники нічим не відрізняються від решти боржників. Рекламою "позитивного" досвіду фінансових установ можуть скористатися будь-які кредитори - держава, комунальні підприємства чи колишня дружина. Пригадайте, чи є у вас борги. Інакше виявитеся останніми, хто про це дізнається.
Леся Ковтун, адвокат Адвокатського об'єднання "Волков Козьяков і Партнери"
http://www.epravda.com.ua/publications/4af172292619c/
| 23/06/2010 | Розслідування АМКУ: роль зовнішнього юридичного радника
Агропрофі
№ 22-23 [114] 18 червня, 2010
Сергій Козьяков, старший партнер,
Адвокатське об'єднання "Волков Козьяков і Партнери"
Законодавство України, як і законодавство інших держав, передбачає
проведення багатьох видів розслідувань адміністративного характеру, що
за своєю суттю є квазісудовою процедурою. Їхні результати дедалі більше
привертають увагу підприємців. З одного боку, використовуючи процедуру
таких розслідувань, держава впливає на ринки товарів і послуг. З
другого, підприємці отримали ще одну легальну можливість конкурентної
боротьби…
ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ розслідувань Антимонопольного комітету України (далі –
АМКУ) можуть бути застосовані спеціальні санкції, в тому числі
фінансового характеру, що часто сягають величезних розмірів і
супроводжуються вимогами виконати додаткові дії організаційного та
адміністративного характеру.
Так, найбільший штраф було застосовано АМКУ щодо Міжнародного аеропорту
«Бориспіль» та продавців гасу в цьому аеропорту в розмірі 265 млн.
гривень.
Можна стверджувати, що за останні роки розслідування в діяльності АМКУ
складають не менш ніж 70% витрат часу його персоналу. Тож саме ця сфера
діяльності Антимонопольного комітету є найважливішою частиною його
роботи.
Частіше за все розслідування проводяться АМКУ в справах щодо антиконкурентних погоджених дій та оманливої реклами.
Антиконкурентні погоджені дії
ЗАКОНОДАВЕЦЬ розмежовує поняття «погоджені дії» та «антиконкурентні
погоджені дії». До першого належить укладання суб'єктами господарювання
угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій
формі, а також будь-яка погоджена конкурентна поведінка (діяльність,
бездіяльність) суб'єктів господарювання.
Поняття антиконкурентних погоджених дій міститься в Законі України «Про
захист економічної конкуренції» та означає «погоджені дії, що призвели
чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції».
Тобто не всі погоджені дії є антиконкурентними. Саме ті погоджені дії,
що є антиконкурентними, Законом забороняється здійснювати. Такими,
зокрема, визнаються: встановлення цін чи інших умов придбання чи
реалізації товарів; обмеження виробництва, ринків товарів,
техніко-економічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над
ними; викривлення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів
тощо.
У разі виявлення ознак вчинення антиконкурентних погоджених дій органи
АМКУ уповноважені розпочати розслідування. Розслідування АМКУ, окрім
процесу збирання інформації та аналітичної роботи, означає також і
необхідність вжити заходів, що разом являє собою адміністративну
процедуру. До таких дій належить прийняття рішення про початок
розслідування, запити АМКУ до відповідачів і третіх осіб, проведення
виїзної перевірки, призначення експертизи, проведення слухань тощо.
Кожен етап процедури потребує реакції представників відповідача й
третіх осіб.
Новою тенденцією в діяльності АМКУ є розслідування на підставі ст.15-1
«Поширення оманливої інформації». Поширенням оманливої інформації є
повідомлення суб'єктом господарювання невизначеній кількості осіб, у
тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих даних, що
вплинули чи можуть (!) вплинути на наміри цих осіб купити (замовити)
товари, роботи, послуги цього суб'єкта господарювання.
На підставі цієї статті АМКУ до цього моменту вже розпочав десятки
справ і прийняв рішення щодо накладення досить відчутних штрафів.
Етап перший: визначити, навіщо потрібні зовнішні консультанти?
НАЙБІЛЬШ правильним під час розслідування для відповідача є залучення
зовнішнього консультанта, з яким співпрацюватимуть спеціалісти
відповідача. Метою такого залучення є застосування знань і
професіоналізму зовнішніх консультантів, які володіють досвідом у
представництві інтересів сторін саме під час розслідувальних процедур.
Чимало великих підприємств мають у своєму штаті спеціалістів, які
вміють правильно підготувати стандартний пакет документів для отримання
дозволу АМКУ на концентрацію.
Однак сьогодні у будь-якого українського підприємства практично немає
спеціалістів, які спеціалізувалися б тільки на розслідувальних
процедурах цього Комітету. Юридичні фірми таких спеціалістів мають. Не
багато, але є...
|
 |
| 07/05/2010 | Розповсюдження в Україні оманливої реклами лікарського засобу
Юридична газета, №16, 20 квітня 2010
Реклама, що вводить в оману, з огляду законодавства про захист від недобросовісної конкуренції
Наталія Ісаханова
Радник АО «Волков Козьяков і Партнери», канд. ю. н.
У березні Антимонопольний комітет України (далі – АМКУ) прийняв рішення з питань недобросовісної реклами лікарських засобів. Перший крок антимонопольного відомства в цій сфері може стати прецедентом для початку аналогічних розслідувань.
16 березня 2010 року Антимонопольний комітет України своїм рішенням наклав на австрійську компанію Boehringer Ingelheim RCV GmbH & Co KG штраф у розмірі 1 000 000 гривень за розповсюдження в Україні оманливої реклами лікарського засобу «Лазолван».
Як встановив АМКУ, компанія Boehringer Ingelheim RCV GmbH & Co KG під час просування препарату «Лазолван» замовила в 2009 році виготовлення рекламного ролику, що транслювався на українських телеканалах. Основна ідея ролику містилася в слогані «Кашель вилікує Вам, звільнить подих – Лазолван». Звуковий ряд у сполученні з візуальним сюжетом посилювали рекламний ефект...
|
|
| 15/02/2010 | Юристи у великій літературі
Юридичний журнал
#1(91) січень 2010 р.
Останніми роками з’явилося декілька досить цікавих статей та книг,
автори яких досліджують літературні твори з погляду права. В 2006 році
перевидано унікальну роботу Йозефа Колера «Шекспир с точки зрения права
(«Шерлок и Гамлет», яка вперше побачила світ в 1895 році. Робота
присвячена юридичному огляду творів Шекспіра «Венеціанський купець» та
«Гамлет». Двома роками раніше вийшла робота В. Васіна, В. Казанцева та
Н. Нарознікова «Гражданское право в произведениях российской
классической художественной литературы», яка містить елементи
літературної хрестоматії. І, нарешті, в 2006 році опубліковано книгу Л.
Клебанова «Преступник и преступления на страницах художественной
литературы».
На жаль, до цього часу дослідники практично не приділяли уваги
дослідженню особливостей біографій письменників, які намагалися стати
юристами, а стали письменниками. Зробимо спробу оглянути біографії
деяких письменників.
Сергій Козьяков, кандидат юридичних наук, доцент кафедри міжнародного
приватного права Інституту міжнародних відносин КНУ імені Т.Г.Шевченка
Старший партнер АО «Волков Козьяков і Партнери»
|
|
| 14/02/2010 | Навіть рішення виключно з процесуальних мотивів несуть в собі економічні наслідки, - інтерв’ю з старшим партнером адвокатського об’єднання «Волков Козьяков і Партнери» Сергієм Козьяковим
Юридичний журнал
#1(91) січень 2010 р.
– Останнім часом все частіше з’являються книги відомих юристів, в
яких акцентується увага на економічному змісті права. Наскільки
виправданою є така увага до цього питання?
– Справді, останні декілька десятків років у світі з’явились серйозні
роботи, в яких проводиться аналіз економічного змісту права. Це
стосується і конституційного права і сімейного права, а не лише
правових аспектів приватизації, податкового права, антимонопольного
права, конкуренційного права. Є серйозні наукові роботи, в яких
аналізується економічний зміст права. Є навіть двотомники, але в цих
працях, на жаль, дуже мало уваги приділяється економічному змістові
міжнародного права. Можна стверджувати, що практично кожна міжнародна
угода, незважаючи на її зміст, має наслідки економічного характеру. Всі
конвенції, які супроводжують діяльність Світової Організації Торгівлі,
є економічними за змістом і стосуються не тільки правового регулювання
міжнародної торгівлі, а й регулювання інтелектуальної власності,
антидемпінгових розслідувань, сільського господарства тощо.
– Чи можна провести якусь класифікацію міжнародних угод, в яких є економічний зміст?
– Я хотів би звернути увагу на декілька рівнів міжнародно-правового
регулювання відносин, які мають економічне підґрунтя. Це, насамперед,
двосторонні угоди про кооперацію, вільних зон торгівлі тощо. Кожна така
угода укладається з метою зменшити податковий тягар або тягар сплати
мита під час руху товарів через кордони. Другий напрям – це
багатосторонні угоди...
|
|
| 08/02/2010 | Зловживання монопольним становищем на ринку: законодавство, практика та проблеми
Правовий тиждень,
№5, 2/02/2010
Нещодавно іноземні ЗМІ дуже жваво обговорювали
продаж аеропорту Gatwick, який компанія British Airports Authority
(далі - ВАА) віддала інвестиційній компанії Global Infrastructure
Partners за 2,5 млрд. доларів. Дозвіл на здійснення трансакції
Антимонопольна комісія Великобританії (далі - АКВ) дала 21 жовтня 2009
р. На момент отримання дозволу на концентрацію BAA крім аеропорту
Gatwick володіла шістьма аеропортами в Об'єднаному Королівстві
Великобританії та Північної Ірландії: Heathrow, Stansted, Edinburgh,
Glasgow, Aberdeen і Southampton. Причина зацікавленості цією
трансакцією - не лише продаж одного з найвідоміших аеропортів світу,
але й обставини, що призвели до цього...
Наталія Ісаханова, радник «Волков Козьяков і Партнери»
|
