Коментарі

Український бізнес ресурс
27 жовтня

Вікторія Бойко для UBR.UA

Минулий тиждень виявився досить неприємним для банківських кіл. У ЗМІ з'явилася інформація про те, що один з українських банків програв справу в суді за валютним кредитом на майже 19 мільйонів доларів. Підстава для представників феміди, що задовольнив позов про визнання недійсною кредитну угоду, став факт видачі кредиту в іноземній валюті.

Банк не мав права видавати валютний кредит, а позичальник не мав права отримувати кредит у валюті, тому що ніхто з них не мав індивідуальної ліцензії Нацбанку на валютні операції. Тому для них єдиним законним засобом платежу могла бути тільки українська валюта. Так вирішив суд. Як наслідок - кредитний договір, оформлений два роки тому, визнали недійсним. А разом з ним в одній зв'язці пішли договір іпотеки та договір застави майнових прав.
Банкіри називають таке рішення безпрецедентним і таким, що спровокує інших позичальників спробувати щастя в подібних суперечках. «Такі прецеденти дуже негативно впливають на загальну обстановку і дають можливість позичальникам відмовлятися від виплати боргів, які, за великим рахунком, не повинні обговорюватися, якщо підписані контрактні взаємини, відзначає Марина Бикова, заступник голови правління Ощадбанку Росії. З нею погоджується заступник голови банку «Фінанси та Кредит» Сергій Борисов. На його думку, дане рішення суду демонструє повну нездатність судової системи прийти до суті проблеми».
Несподіваним рішення суду стало не тільки для банку-відповідача, а й усієї системи. Неоднозначну реакцію воно викликало і в середовищі колег юристів і адвокатів. Так, старший юрист фірми «Василь Кісіль і Партнери» Юлія Кирпа наполягає на тому, що суд проігнорував факт наявності у банку генеральної валютної ліцензії. Така ліцензія, відповідно до Декрету Кабміну про валютне регулювання та валютний контроль, дає банку право на роботу з валютними цінностями. Навіть керівник відділу фінансового законодавства Міністерства юстиції Людмила Кравченко назвала рішення суду дивним і висловила впевненість, що вищі інстанції його скасують. При цьому підстави для рішення суду все ж таки були, підкреслила працівник Мін'юсту. Це - 3 Закони «Про платіжні системи», де сказано, що єдиним законним платіжним засобом на території України є гривня. І в Цивільному, і в Господарському кодексі, в яких зазначено, що ціна договору повинна бути тільки в гривнях і розрахунки повинні здійснюватися в національній валюті.
З таким твердженням юристи згодні лише частково. На думку Лесі Ковтун, адвоката Адвокатського об'єднання «Волков Козьяков і Партнери», визначення гривні як валюти розрахунків і ціни договору не є обов'язковим для кредитних угод. І Цивільний, і Господарський кодекси допускають використання іноземної валюти як валюти розрахунків у договорах між резидентами України. Підстава дає той же Декрет Кабміну. А питання, які регулюються Декретом, іншими законами, ухваленими пізніше, не регулюються, відзначає адвокат.
На думку Лесі Ковтун, суд, як і захист банку, від початку пішли хибним шляхом, тому що змішали поняття кредиту і ціни за користування кредитом, тобто відсотків. Специфіка банківської галузі полягає в тому, що вона робить гроші і продає гроші за гроші. Тому кредит, як і депозит, - це «банківський продукт» або ж товар, який продається клієнту за ціною, вираженою у відсотках від суми банківського продукту. Тому підтвердженням може служити частина 1 статті 189 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що ціна є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.
Тому, навіть якщо слідувати мотивації суду про те, що валютою розрахунків може бути тільки гривня, незаконними в даному випадку могли бути визнані тільки відсотки у валюті.

Регулятор валютного ринку та Міністерство юстиції мають зреагувати на безпрецедентний випадок - суд визнав недійсним кредитний договір через те, що він виданий у валюті.
Як вважають юристи, в іншому разі банки зможуть на подібних підставах оскаржувати чинність угод депозитного вкладу в іноземній валюті. І платити проценти за користування валютою - у гривнях. Наразі питання використання доларів чи євро у розрахунках кредитних договорів регулює урядовий Декрет про валютний контроль. І відповідно до нього, фінустанови з генеральною ліцензією, можуть здійснювати валютні операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності.
Якщо ж ухвалене судове рішення не буде скасовано, то позивач має повернути суму кредиту, а банк - вже отримані відсотки. І вийде цікавий прецедент: кредитом у кільканадцять мільйонів доларів позивач скористався безкоштовно. Така практика може сподобатися багатьом позичальникам.
Коментує для UBR Леся Ковтун, адвокат адвокатського об’єднання "Волков Козьяков і Партнери": "У цьому випадку ні судовим рішенням ні законодавством не передбачено порядок виконаня заходів , пов’язанних із визнанням договору недійсним - тобто в який термін сторони мають повернути все отримане за договором, в якому порядку. Адже відомо, що якщо позичальником є юридична особа, вона в даному випадку має право взяти доларовий кредит, має право купувати валюту на міжбанківському ринку. Але якщо договір визнанй недійсним, то у цієї особи просто не буде правових підстав купувати валюту на ринку".

ІНТЕРФАКС-УКРАЇНА Київ, 22 жовтня

Можливі привілеї держави в отриманні дивідендів від господарських товариств з державною часткою, з однієї сторони, порушують права інших акціонерів, і їхні наслідки згодом необхідно відстоювати в судовому порядку, а з іншої – відповідають ряду положень Конституції України, вважають юристи, розповідаючи агентству «Інтерфакс-Україна» про ситуацію, що склалася.
Так вони прокоментували законопроект Міністерства юстиції України, який зобов’язує господарські товариства з держчасткою виплачувати дивіденди в бюджет без згоди всіх акціонерів.
«У результаті прийняття зазначеного законопроекту може з’явитися достатня кількість спорів стосовно визнання його недійсним або ж спорів, предметом яких буде виступати порядок виплати дивідендів», – зазначив адвокат Адвокатського об’єднання «Волков Козьяков і Партнери» Тарас Розпутенко.
Як він пояснив агентству, наприклад, статутними документами підприємства може бути встановлений один порядок виплати дивідендів (за привілейованими або простими акціями), який згодом може конфліктувати із запропонованими змінами, але в той самий час відповідати нормам інших законів.
Згідно з думкою пана Розпутенка, запропоновані зміни фактично обмежують права акціонерів розпоряджатися результатами господарської діяльності підприємства, зокрема, право акціонерів встановлювати порядок виплати дивідендів буде конфліктувати із зобов’язанням господарського товариства виплачувати дивіденди державі.

ІНТЕРФАКС-УКРАЇНА Київ, 22 жовтня.

Існуючі правові механізми врегулювання проблемних заборгованостей виявилися непридатними, і, як наслідок, потрібна термінова розробка та прийняття окремого закону в цій сфері як компромісу інтересів кредиторів, боржників і держави на основі перерозподілу ризиків, повідомила адвокат Адвокатського об’єднання «Волков Козьяков і Партнери» Леся Ковтун.
«З причин відсутності єдиного реєстру кредитних історій, куди б заносилися відомості про недобросовісних боржників, ухилення від боргових зобов’язань, зокрема шляхом банкрутства, ще довго буде практикуватися в нашій країні», - сказала пані Ковтун під час інтерв’ю агентству «Інтерфакс-Україна».
Разом із цим одним із варіантів врегулювання проблемної заборгованості є визнання фіктивності банкрутства фізичних осіб-боржників, відмітила адвокат.
У цьому випадку для кваліфікації фіктивного банкрутства необхідна наявність головного факту – особистої письмової офіційної заяви позичальника в суд щодо своєї неспроможності, що повинно мати в результаті винесення судом рішення про порушення справи про банкрутство, сказала пані Ковтун...

ІНТЕРФАКС-УКРАЇНА Київ. 21 жовтня

Надання банками інформації прикордонній службі з метою обмеження виїзду проблемних позичальників цих банків за межі країни суперечить Конституції України та Закону «Про порядок в’їзду в Україну і виїзду з України громадян України», таку думку висловила агентству «Інтерфакс-Україна» адвокат Адвокатського об’єднання «Волков Козьяков і Партнери» Леся Ковтун.
«Будь-які подібні дії держорганів та інших осіб можна вважати як порушення гарантованого ст. 33 Конституції права громадян на свободу пересування, в тому числі вільно залишати територію України», - повідомила пані Ковтун.
У зв’язку цим адвокат відмітила, що ст. 6 Закону «Про порядок в’їзду в Україну і виїзду з України громадян України» передбачає тимчасове вилучення паспортів громадянина, в тому числі у випадку, якщо проти нього було подано цивільний позов до суду, до завершення провадження у справі. В той самий час, за її словами, закон не вказує види позовів, про які йде мова.
Як зазначила Леся Ковтун, у випадку буквального тлумачення цієї норми закону всі відповідачі за цивільними позовами будуть змушені здавати паспорти на час розгляду справи. Окрім цього, застосування цієї норми виключно за всіма позовами про стягнення позик буде суперечити ст. 19 Конституції, яка передбачає, що всі держоргани повинні діяти в установленому законом порядку, а цей закон не містить чіткої процедури встановлення такої заборони...

Український Бізнес Ресурс
15 жовтня

За словами юристів, так установа порушує норми закону про банки та банківську діяльність. А посилання на Указ Президента є безпідставним. Бо він не є актом безпосереднього регулювання. Указ не містить і не може містити вказівки змінювати положення чинних законів, а лише звертає увагу інших органів на потребу виконання конституційних повноважень. Окрім того, і досі не відомо, чи підписав глава держави свій указ? Якщо й так, то набути чинності він мав лише після оприлюднення. А на це відводиться 15 днів. Щоправда, щоб притягти банк до відповідальності, треба довести, що дії його керівництва були навмисні, а клієнти, після оприлюднення про них інформації, зазнали збитків.
Коментує для UBR Леся Ковтун, адвокат адвокатського об’єднання "Волков Козьяков і Партнери: «Моральний збиток може бути обгрунтований втратою ділової репутації, порушенням певних ділових зв'язків і контактів т. д. Однак ця інформація повинна бути підтверджена відповідними документами та іншими підставами. Не можливо відшкодувати збиток тільки тому що інформація була розкрита».

Український Бізнес Ресурс
14 жовтня

НАДРА БАНК не був забов'язаний опилюднювати імена своїх боржників. Адвокат адвокатського об'єднання "Волков Козьяков і Партнери" Леся Ковтун пояснює, що виходячи з правового аналізу викладених в указі норм, підстав вважати указ не дієвим не існує. Оскільки Указ не є актом прямої дії. Але одночасно він не давав підстав і прямих вказівок банкам розкривати інформацію про боржників.
«Указ Президента не вказує банкам розсекретити інформацію про позичальників, як це зробив Надра, посилаючись на цей указ. Така дія не є правомірною, оскільки указ не може змінювати пложення закону про банки і банківську діяльність, де чітко вказано підстави розкриття банківської таємниці.
НАДРА БАНК однозначно порушив закон про банки і банківську діяльність, він порушив права своїх позичальників та розкриття такої інформації є незаконним. Для порушення кримінальної справи необхідно довести наявність суттєвої шкоди особам, щодо яких розкрита інформація. Також треба довести умисел з боку посадової особи банку ».

Інтерфакс-Україна Київ, 13 жовтня

Дії банку «Надра» (Київ) є дуже грубим порушенням норм законодавства, яке передбачає те, що клієнт має право вимагати від банка компенсацію за нанесені збитки, моральну шкоду, проте таке правопорушення буде важко довести фізичним особам-клієнтам банку, повідомили юристи агентству «Інтерфакс-Україна».
Так вони прокоментували дії банку «Надра» щодо розміщення на своєму веб-сайті списків 42 тис. позичальників-фізосіб – суб’єктів малого та середнього бізнесу, корпоративних клієнтів, які мають прострочену заборгованість.
«Кожний кредитний договір містить умови конфіденційності. Окрім того, згідно з частиною 2 статті 1076 клієнт має право вимагати від банка компенсацію за нанесені збитки і моральну шкоду. Таким чином, позичальники мають право звернутися до суду з відповідними позовами на банк «Надра», - сказав юрист Всеукраїнського адвокатського об’єднання «Альянс» Володимир Шабельник.
Він також відмітив, що згідно зі статтею 60 закону «Про банки і банківську діяльність», інформація щодо організаційно-правової форми юридичної особи-клієнта, його керівництва, напрямків діяльності є банківською таємницею.
Окрім того, за словами пана Шабельника, стаття 232 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за умисне розголошення комерційної або банківської таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв’язку з професійною чи службовою діяльністю, якщо воно здійснено з корисливих або інших особистих мотивів та спричинило значну шкоду суб’єкту господарської діяльності.
Юрист також підкреслив, що поки що важко сказати, з чиєї провини було розголошено інформацію в банку «Надра», якими мотивами керувалися винні особи, яку шкоду було заподіяно, проте за це порушення закону передбачена відповідальність до позбавлення волі до двох років.
Адвокат Адвокатського об’єднання «Волков Козьяков і Партнери» Леся Ковтун підтримує думку щодо незаконного розголошення інформації про позичальників, оскільки, як пояснила вона, наказ Президента України № 813 від 08 жовтня 2009 року не може слугувати правовою підставою для розголошення банківської таємниці.
«Цей наказ не може вносити зміни до глави 10 закону «Про банки та банківську діяльність» в частині порядку розголошення банківської таємниці і не поширюється на комерційні банки. В ньому мова іде лише про вказівки Нацбанку, Кабміну та Генпрокуратурі», - констатувала пані Ковтун, говорячи про наказ Президента, яким банк «Надра» керується в своїх діях...

"Хрещатик", #92 (3538) 14 липня 2009 року

Катерина Паригіна спеціально для “Хрещатика”

Рейдерство вже зовсім не нове поняття для українського керівника. Чимало підприємств стали легкою наживою для тих, хто хотів збагатитися чужим коштом. Зазвичай під прицілом були або активи, або прибуток підприємства. Днями у стінах редакції газети “Хрещатик” у рамках круглого столу обговорили питання рейдерства в Україні, а також зосередили увагу на способах протидії цьому процесу. Увага юристів була прикута на виробленні стратегій блокування цих шахрайських схем поглинання. Проте фахівці з острахом передрікають новий виток у боротьбі, де ласим шматком буде земля, а в ролі загарбника виступить держава.

...Як відзначає адвокат адвокатського об’єднання “Волков, Козьяков та партнери” Леся Ковтун: “Рейдер знає всі ці схеми захоплення та шляхи їхньої протидії, має досвід захисту від потенціальної загрози тощо. На разі може зосередитись на підприємствах, які володіють землею. А до цього не всі готові”. Головним рейдером за цих умов, як вважає Леся Ковтун, стане держава. Сприятимуть цьому зміни до Закону “Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні”, ухвалені від 25 червня 2009 року Верховною Радою. Згідно цього закону, держава залишає за собою право на відчуження приватних земель за рішенням місцевої влади або Кабінету міністрів України. Ця норма суперечить самому поняттю приватної власності, адже питання відчуження землі мають розглядатися у судовому порядку, а не ставитися на розсуд державних органів влади. Варіантом виходу з цієї ситуації для власника землі є вмотивований доказ наявності альтернативних ділянок, які можуть бути використані для аналогічних суспільних потреб.

Український юрист #3 (75) 2009 р.

Юлія Борисенко

Давно минули часи, коли свято 8 Березня сприймалося передовсім як символ боротьби жінок за рівноправ'я з чоловіками. Адже у 1857 році, коли Клара Цеткін вивела на вулиці Нью-Йорка жінок, прекрасна половина людства вимагала насамперед рівноправ'я з чоловіками та гідних умов праці. Зараз 8 Березня називають святом Весни і Жіночності. І для багатьох жінок воно найулюбленіше. А хтось ставиться до 8 Березня вельми скептично. Представники прекрасної половини юридичного світу розповіли про те, чим є для них це свято.

Леся Ковтун, адвокат АО «Волков Козьяков і Партнери»

Свято 8 Березня зараз втратило актуальність як свято боротьби за право жінок брати участь у житті суспільства нарівні з чоловіками. Після проголошення Статутом ООН рівності прав жінок та чоловіків як основоположного права людини дотримання цієї норми забезпечено міжнародними механізмами захисту прав людини. У наш час раз на рік краще закликати до того, щоб жінки на один день забули про всі свої соціальні ролі і стали звичайними жінками для своїх коханих та родин...